Музейна справа

Відділ освіти Дубенської районної державної адміністрації
Вербська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Дубенської районної ради

Всеукраїнський конкурс “Край, в якому я живу”

Етнографічна екскурсія

”Дивосвіт української хати”

Музей «Етнографічна світлиця» створено у 2006 році згідно наказу №31 від 03.02.2006 року по Вербській загальноосвітній школі Дубенської районної ради, відділу освіти Дубенської районної державної адміністрації.

Зареєстрований в управлінні освіти і науки Рівненської  облдержадміністрації наказом №523 від 04.12.2007. Свідоцтво № 18-46.

У результаті пошукової роботи учнів і вчителів школи була зібрана етнографічна колекція, що стала основою фондів шкільного музею. Тематична будова музею:   інтер’єр української хати; гончарство; українська вишивка, український національний костюм. Загальна кількість одиниць збереження: 348.  Характеристика експозиційних розділів:

       - інтер’єр української хати  – 1

       - українська вишивка           – 1

       - вироби гончарства             – 1

       - український національний костюм – 1

Вербська ЗОШ І-ІІІ ступенів співпрацює у музейній справі із Мирогощанським аграрним коледжем, Білогородським НВК І-ІІ ступенів, Вербською музичною школою, будинком культури; постійними відвідувачами є діти Вербського дитячого садочку.

Етнографічна екскурсія «Дивосвіт української хати» триває 10 хвилин, починається із загального огляду та завершується оглядом експонатів музею.

Назви тематичних екскурсій:

1. «Дивосвіт української хати».

2. «Є скарби, допоки їх шукають.

      Перестануть – от тоді вже все…»

3. «Піч – душа української хати».

4. «А сорочка мамина біла, біла…»

5. «Гончарство – улюблена давня справа вербівчан».

ІІ. Основна частина.

Етнографічна екскурсія «Дивосвіт української хати»

 Слайд 1

Ласкаво просимо до Світлиці, яку ми облаштували відповідно до традицій наших предків.

 Слайд 2

 І  екскурсовод.

Концепція нашої музейної кімнати, яка відтворює типовий інтер’єр української хати, виникла не випадково: хотілося не лише максимально достовірно відтворити побут українців минулого, а й побудувати свою світлицю – затишне й урочисте водночас місце зустрічі однодумців.

 Слайд 3

Відтоді ми, гуртківці, збираємося у Світлиці для проведення засідань етнографічного клубу, оволодіваємо музейною справою, проводимо екскурсії для школярів.

ІІ екскурсовод

Слайд 4

На засіданнях гуртка ми знайомимося із традиціями, обрядами наших предків, оволодіваємо деякими народними ремеслами.

Слайд 5

Одним із основних завдань роботи став пошук і збирання зразків народної творчості й ремесел, а також матеріалів з історії та культури рідного краю.

Слайд 6

ІІІ екскурсовод

До якої б української хати ми б не зазирнули, скрізь знайдемо в ній те саме.

Слайд 7

Вхід до хати – з сіней; коло самого входу з лівого боку  піч у кутку, в другому кутку або біля печі – полиця для посуду чи мисник, між піччю та так званою причільною, цебто вузькою стіною хати знаходиться піл, тобто дерев’яний поміст для спання, або рухоме ліжко, у деяких місцевостях удень на ньому готували їжу.

Слайд 8

На так званому покуті, під образами, розміщують стіл, уздовж стін – лави, а біля столу – ослін, або рухома лавка; в кутку, між дверима та піччю, кочерги (коцюби), у другому кутку, біля мисника, - діжа з водою (коли вона не стоїть у сінях).

Слайд 9

І екскурсовод

Мисник, судник - це поличка або кілька поличок, що становлять щось подібне до відкритої шафки чи етажерки для посуду. На нашому миснику ви можете побачити різноманітні керамічні та дерев’яні вироби, зокрема горщики, чайнички, чашку, ступки, чарку, а також форму для випікання пасок.

Риторичне звертання

Зверніть увагу на горщики, у яких колись ваші бабусі варили смачні страви у печі.

Риторичні запитання.

-   Хто з вас може похвастатися, що він сьогодні їсть страви із такого екологічно чистого посуду?

-   А дерев’яною ложкою хто смакує вареники?

Слайд 10

На лавках розташована невелика колекція горшків, глечиків, макітер і макітерок, виготовлених у різних місцевостях Рівненської області.

Слайд 11

І екскурсовод

Відгадайте загадку.

Так, молодці!

Це, звичайно, піч!

А зараз для вас пропоную тестове завдання.

Слайд 12                       Тестове завдання.

Варіанти відповідей:

Слайд 13

Слайд 14

Упевнена у тому, що вам буде цікаво дізнатися технологію монтажу печі. А, можливо, серед нас знайдуться і майбутні творці українських печей, які зацікавляться такою роботою, бо піч сьогодні стає досить популярною.

Піч в українській хаті розташовують завжди навпроти  дверей; роблять її дуже часто просто з глини, часом із цегли і тільки іноді, найбільше у гуцулів, з кахлів. Ставлячи піч з глини, спочатку виліплюють із землі та глини відповідних розмірів підвищення, а потім на те місце цього підвищення, де має бути власне піч, кладуть великий куль соломи або частіше бажаного для печі обсягу мішок, щільно набитий половою чи соломою, та обліплюють його з усіх боків, скільки треба завтовшки, мокрою глиною; коли глина висохне, з отвору мішка, що його лишають незаліпленим спереду, виймають руками полову чи витягають солому, а на кінець цієї операції – і самий мішок. Зробивши таким способом склепіння, вирівнюють його лопатою та розпалюють у ньому вогонь, щоб остаточно висушити. Потім ліплять з глини або ставлять із цегли припічок та прироблюють комин, що дає бічний канал, який веде до сіней, де він і відкривається в комин чи димар.

Слайд 15

Біля печі зазвичай завжди знаходилися коцюба, рогачі, лапата, без яких жодна господиня не могла приготувати їжі.

ІІ екскурсовод

На покуті ( тобто в кутку між „причільним” та „покутнім” вікном) знаходилися боги або образи –  ікони, що їх ставлять звичайно на поличку, яка маскує кут, або на дві полички, що входять у нього.

Слайд 16

Полички ці називаються божник і бувають прикрашені різьбленими оздобами. Перед образами вішають лампадку або голубка, що зроблений з довгувато – круглого шматка тіста або навіть з великоднього яйця, до якого прироблені зложені фалдочками розмальовані папірці, що являють собою крила та хвіст; з тіста теж роблять щось подібне до головки. А самі образи обкладають якомога старанніше засушеними квітами та пахучими травами. Над образами або під ними роблять також дуже часто драпіровку з рушника, який у цьому випадку також звуть божником. Саме тут, коло богів, приміщують звичайно і пляшечку зі свяченою водою як ліки або охоронний засіб проти всякої напасті, страсну свічку.

Слайд 17

ІІІ екскурсовод

Поблизу ліжка, на якому зазвичай спала лише вагітна жінка, на шнурах, що прикріплені до стелі, підвішують жердку, на неї вішають одяг.

Святкові і щоденні чоловічі та жіночі сорочки та костюми, які розташовані тут же, були виготовлені в нашому селі.

Слайд 18

Так само над ліжком або біля нього підвішують колиску для дитини.

І екскурсовод

Вишитий рушник!

Слайд 19

Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходяться народження, одруження людини, ювілейні урочистості.

 Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і чистий рушник напохваті. По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали і діжу після випікання хліба. Дарунковими  рушниками перев’язували гостей  і кумів, запрошених на хрестини. Коли син вирушав із дому у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб беріг від лиха. Весільний рушник кожна дівчина готувала сама.

Слайд 20

-       А хто з вас, дівчата, уже розпочав вишивати свій весільний рушник?

 Зверніть увагу на весільні рушники, що зібрані нами. Вишивати рушник, сорочки матері навчали дочок змалку. Рушник у нашому побуті живе і сьогодні на сватанні, весіллях. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей. Добре було б, якби і в сім’ях повернулися до прадавньої традиції вишивати рушники.

Слайд 21

ІІ екскурсовод

У нашому музеї зібрано різні інструменти для ткання і прасування: елементи ткацького верстату, декілька веретен, рубелі, коловерток.

Слайд 22

Інтерактивна вправа

Хто з вас може випрасувати необхідні речі, щоб вийти з положення, коли немає електроенергії.

Слайд 23

-         Як розігріти праску, яку ви бачите пере собою? Поділіться досвідом.

Я пропоную вам потримати у руці цей шедевр – праску на жар, якою наші прабабусі прасували одяг дідусям.

-       Важка? Ні, не важка, втомлена вона, образилась на нас, людей, що не користуємося нею.

Слайд 24

ІІІ екскурсовод

-       А на якому літальному апараті пересувалася Баба Яга?

Нам у спадок дістався такий унікальний пристрій.

Слайд 25

Ось погляньте, це такий дерев’яний предмет, у якому товчуть (розбивають) мак, просо, гречку. Назва «ступа» походить від слова ступати. Ступу робили зі стовбура товстого дерева. Відрізали частину стовбура, видовбували посередині заглибину (ямку). Зверху закріплювали товсту колоду з наконечником. Цей наконечник опускається в заглибину і б'є по зерну, яке засипають у неї.

Інтерактивна бесіда.

І  екскурсовод.

Слайд 26

Бесіда

v Знайдіть у музеї цей експонат.

v Візьміть його у руки.

v Кому із вас доводилося знаходити підкову?

v Символом  чого є цей виріб?

Існує одна вельми незвичайна легенда, яка оповідає про те, що підкова є не тільки символом удачі, але й захистом від сил зла.

Давним-давно жив один єпископ Кентерберійський, звали його Дунстан. Але був він не тільки людиною глибоко віруючою, але і славився по світу, як майстерний коваль. Одного разу ввечері до нього в кузню прийшов сам Сатана і став просити коваля підкувати йому копито. Дунстан трохи здивувався такому дивному візиту, однак погодився взятися за справу за умови, що Сатана дозволить прикувати себе до стіни. Він пояснив непроханому гостеві, що ці запобіжні заходи необхідні, тому що процедура дуже болюча і коваль побоюється, як би в процесі Сатана не вдарив його копитом. Отримавши від  нечистого згоду, Дунстан взявся за справу і незабаром нова підкова була готова. Вона чудово підходила до копита, і ковалю залишалося тільки приєднати її. Помолившись про те, щоб все пройшло добре, коваль почав забивати перший цвях у копито. І тут Сатана завив від пекельного болю, адже будь-яка справа, благословенна молитвою, було для нього болючою. Відчуваючи жахливі муки, невідомі людям, Сатана прохав Дунстана відпустити його, залишивши справу незавершеною. Однак коваль, побоюючись, що про нього піде погана слава, не послухал його і став стукати по цвяху з новою силою, щоб завершити справу до кінця. Сатана завив так, що затремтіли стіни, і ще дужче став просити коваля відпустити на волю, обіцяючи виконати будь-яке бажання. Дунстан подумав і взяв із Сатани обіцянку, що той ніколи не зайде до хати, на дверях якої буде висіти підкова. З тих пір вважається, що нечиста сила не тільки обходить стороною будинки, в яких живуть ковалі, але й не сунеться в будинки, в яких над дверми висить підкова.

Слайд 27

Чому підкова діє? Підкова є найдавнішим з відомих талісманів удачі, багатства, щастя і успіху.

-         Яку користь здатна принести її власнику знайдена підкова?

Інтерактивне завдання.

У мене в мішечку знаходяться відповіді на ваше запитання. Можете підійти і дістати, щоб дізнатися. (Учні підходять і витягують, читають)

Підкова принесе вам щастя в любові;

Подарує успіх у справах;

      Посприяє збереженню здоров'я;

Буде захищати ваш будинок від нечистої сили і злих намірів людей, що приходять у ваш будинок.

Шукайте, і обов’язково знайдете.

Слайд 28

ІІ екскурсовод

До середини XIX століття для освітлення широко вживалися оливні лампи, паливом у яких була олива (дешевий ґатунок оливкової олії) або тваринні жири. 1853 року, у Львові працівники аптеки Петра Міколяша «Під золотою зіркою», Ігнатій Лукасевич та Ян Зег розробили методику дистиляції й очищення нафти. Тепер можна було розпочати виробництво гасу, або «нової камфіни», як називав гас Лукашевич. У грудні 1853 року Й. Зег отримав австрійський патент. Цього ж року Зег відкрив у Львові перше невелике нафтопереробне підприємство.

У березні 1853 року така лампа освічувала вітрину аптеки «Під золотою зіркою» (тепер аптека на вул. Коперника, 1). А 31 липня того ж року хірург львівського міськогогоспіталю Загорський зробив першу нагальну нічну операцію, завдяки гасовим лампам, що освітлювали операційну. Згодом гасова лампа була представлена на міжнародній виставці в Мюнхені, винахід був відзначений спеціальною грамотою.

Інтерактивне завдання.

А цікаві факти про лампу знову заховалися у мене в мішечку. Підходьте і читайте.

В Польщі, у м. Кросно створено музей гасової лампи, в якому є з 4 тисячі експонатів цього освітлювального приладу. У Львові діє музей-ресторація «Гасова лямпа».

Ігнатій Лукасевич майже до кінця життя досліджував нафту. 1854 року заснував першу в Європі нафтову копальню в селі Полянка біля м. Кросно в Польщі.

Вперше гасові лампи для вирощування рослин, 1868 року, застосував російський ботанік А. С. Фамінцин.

Вербівчани користувалися такими лампами, і на сьогоднішній день дехто ще має подібні світильники на випадок вимкнення електрики.

І екскурсовод

Слайд 29

Ми завжди раді гостя у нашій затишній світлиці.

Слайд 30

ІІІ. Висновок.

Музейний простір єднає покоління.

 При шкільному музеї систематично здійснюється пошукова робота, яка супроводжується дослідницькою діяльністю..

Книга відвідувачів музею зберігає численні схвальні відгуки гостей щодо спільної роботи учнівського, педагогічного та батьківського колективів у справі виховання майбутніх патріотів України.

Із матеріалами музейної колекції можна познайомитися на веб-сайті Вербської ЗОШ І-ІІІ ступенів

verbazosh.ucoz.ua;

блозі вчителя української мови і літератури Кот Н.І.

verba32.blogspot.com

Використана література

1. Аартс Г. Що таке музей? / Герман Аартс // Музей: менеджмент і освітня діяльність. – Львів : "Літопис”, 2009. – С. 16–22.

2. Про музеї та музейну справу. Закон України від 29 черв. 1995 р. № 249 / 95-ВР // Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища : зб. офіц. док. – К. : Істина, 2002. – С. 49–58.

3. Про внесення змін до Закону України „Про музеї та музейну справу”. Закон України від 5 листоп. 2009 р. № 1709–VІ // Голос України. – 2009. – 28 листоп. – С. 4–

4. Климишин О. Природнича музейна термінологія : словник-довідник / О. Климишин ; відп. ред. Ю. Чорнобай.– Л. : Б. в., 2003. – 244 с. – (Нац. акад. наук України. Держ. природознавчий музей).

5. Ковальчук Є. І. Актуальні теоретичні питання сучасного музеєзнавства: музеєфікація пам’яток сакрального мистецтва / Є І Ковальчук // Волинський музейний вісник. Наук. зб. – Луцьк : МП "Пульс”, 2010. – Вип. 2. – С. 8–12.

6. Вайдахер Ф. Загальна музеологія: Посіб. / Ф. Вайдахер. Пер. з нім. мови В. Лозинський, О. Лянг, Х. Назаркевич; Наук. ред. З. Мазкрик : Літ. ред. А.-М. Волосвицька. – Львів: Літопис, 2005. – 630 с.

7. Науковий архів Волинського краєзнавчого музею. Інструкція про порядок обліково-хранительської роботи Волинського краєзнавчого музею : затв. дир. музею А. М. Силюком від 1 квіт. 1991 р., 15 арк.

8. Прищепа О. П. Основи музеєзнавства : навч.-метод. посібн. / Олена Прищепа. – Рівне : Б. в., 2006. – 104 с.